Розторопша | 90 тбл | Фітоаптека

Розторопша | 90 тбл | Фітоаптека

Показання до застосування:

• рекомендується для профілактики  захворювань та підтримки детоксикаційних можливостей печінки, а також до раціону харчування при наступних станах та захворюваннях
• гепатити (гострі, хронічні, вірусні)
• у комплексній терапії цирозу печінки
• холецистити, запальні захворювання жовчовивідних шляхів
• жовчокам’яна хвороба
• захворювання шлунково-кишкового тракту, у тому числі коліти, атонічні коліти із запорами
• захворювання селезінки
• жирова дистрофія печінки
• панкреатит
• цукровий діабет
• інтоксикації (алкогольні, лікарські, з’єднання важких металів)
• шкірні захворювання
• літній вік

Спосіб застосування та дози: по 2 тбл 2-3 рази на день за 30 хв до їди. Лікувально-професійний курс 8-12 тижнів. При потребі повторити.

Значення для організму:

Як лікарську сировину сушені плоди розторопші використовують з давніх-давен. До 1960 року розторопша застосовувалася при гепатопатії, спираючись на наукові знання тих років.

Сучасна лабораторна діагностика, з диференційованою оцінкою гістологічних даних та методів, дозволила розширити візуальну картину печінки та жовчовивідних шляхів. З 1970 року, отримавши нову оцінку, розторопша стала застосовуватися як засіб лікування хвороб печінки.

Науково-обґрунтовані відомості вітчизняних та зарубіжних джерел, фіксують фармокологічні властивості розторопші: антиоксидантні, гемостатичні, антитоксичні, гепатозахисні, дезінтоксикаційні, жовчогінні, протизапальні, ранозагоювальні, репаративні, проносні, тонізуючі артеріальні організми.

Медицина цінує розторопшу за її здатність не лише захищати клітини печінки, а й відновлювати їх, покращувати обмінні процеси, сприяючи утворенню жовчі та її відтоку. Гепатопротекторний принцип дії розторопші визначено активністю речовини – силімарину, який у насінні присутній у вигляді комплексу діючих речовин: силібіну, силідіаніну та силікристину. Вони відносяться до класу флавонолігнанів.

Фармологічні та клінічні дослідження достовірно підтверджують лікувальний вплив силімарину при токсичному ураженні печінки.

Силімарин підвищує регенеративні можливості печінки, стабілізує ліпідні структури мембран печінкових клітин, має антиоксидантну дію.

Особливо ефективна розторопша для лікування ураження печінки при зловживанні алкоголем, обумовленого гепатотоксичними отрутами та токсичними факторами навколишнього середовища. Враховуючи, що алкоголь є ушкоджуючим фактором для печінки та веде до розвитку метаболічних порушень із формуванням жирової дистрофії печінки, прийом розторопші покращує загальний стан, веде до швидкої регенерації печінки та відновлення її важливих для організму функцій. Зазначаються також зменшення шлунково-кишкових розладів, метеоризму, підвищення фізичної працездатності.

Розторопша необхідна при ураженнях печінки, зумовлених прийомом цитостатиків, синтетичних естрогенів, деяких сульфаніламідів та інших сучасних фармпрепаратів. У цих випадках розторопша є потенційним гепатопротекторним засобом, що запобігає токсичному ураженню печінки або знижуючи його, якщо воно вже виникло.

Силімарин, як головна діюча речовина розторопші, є ефективним при запальних захворюваннях печінки, викликаних вірусною інфекцією.

Згідно з експериментальними та клінічними даними, розторопша дає дуже хороші результати при хронічних захворюваннях жовчного міхура (холецистопатіях); доведено помірну гіпотензивну її дію. У клініці отримано позитивну динаміку при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок. Насіння розторопші багате на флаволігнани, флавоноїди, у тому числі кверцетин, поліацетиленові сполуки, бетаїн, токофероли, стероїди, концентрує селен. Саме повноцінний хімічний склад розторопші визначає широке коло показань для її застосування.

Розторопша допомагає навіть за таких захворювань, які важко піддаються лікуванню. Це гормональні порушення, передменструальний синдром, захворювання шкіри, у тому числі екзема, атопічний дерматит. Особливо показана розторопша при професійній екземі, алергічних захворюваннях шкіри.

Плоди розторопші нормалізують функцію товстого кишечника, сприяючи його спорожненню, стимулюють перестальтику, надають проносну дію. Клінічні дані підтверджують, що розторопшу застосовують при хронічних колітах, атонії кишечника з вродженою доіхосигмою, дивертикулезом, при зашлакованості кишечника каловим камінням.

У комплексі з іншими препаратами розторопшу призначають при анемії, капіляропатіі, флебіті, ІХС, атеросклерозі.

Антиоксидантні та імуномодулюючі властивості розторопші визначають її застосування при занепаді сил, хронічної втоми, депресії, тривалій роботі за комп’ютером.