Воскова міль — що лікує настоянка личинок, користь та дослідження

Воскова міль, вогнівка, Galleria mellonella — під такими назвами відомий один із найзапекліших ворогів бджолярів. Цей маленький сірий метелик привернув увагу відомих учених і лікарів усього світу. Точніше, не він сам, а його личинки.

Виникає питання — чому? Звичайні білі гусениці, що жадібно поїдають усе, що трапляється у вулику, шкідник, якого кожен бджоляр прагне якнайшвидше знищити. Але є у цієї істоти одна особливість: личинка воскової молі здатна засвоювати бджолиний віск. Саме вивчення цієї особливості стало причиною багатьох цікавих досліджень.

Сьогодні один із найчастіших запитів про цей продукт звучить просто: воскова міль — що лікує і для чого застосовують настоянку її личинок? Щоб відповісти на нього, варто подивитися не лише на сучасне використання, а й на історію досліджень воскової молі.

Воскова міль: користь та історія застосування

Личинки воскової молі використовувалися у медичних цілях із найдавніших часів. Перші відомості про їхнє застосування в лікувальних та косметичних цілях знайдені в письменах Стародавнього Єгипту та Месопотамії. Дружини фараонів застосовували витяжку з личинок воскової молі задля збереження краси та молодості.

Перші письмові згадки про застосування личинок із лікувальною метою на Русі відносяться до XVII століття. За допомогою настоянки на личинках рекомендували лікувати сухоти, легеневі захворювання, чоловіче безсилля та жіноче безпліддя. Також настоянка використовувалася як засіб, що відсуває прихід старості.

Що лікує воскова міль: дослідження Іллі Мечникова

Перші наукові дослідження лікувальних властивостей личинок воскової молі пов’язують з І. І. Мечниковим — лауреатом Нобелівської премії, одним із засновників вчення про імунітет.

У 1889 році, працюючи в Паризькому інституті Пастера та займаючись пошуком засобів для боротьби з туберкульозом, Мечников припустив, що травні ферменти личинок воскової молі, які дозволяють їм перетравлювати віск, можуть впливати на воскоподібну оболонку мікобактерій туберкульозу.

Про результати своїх дослідів він писав дружині:

«…я отримав точний, безперечний результат, що старі личинки, готові до лялечки, не перетравлюють зовсім туберкульозних бактерій, тим часом як молоді в період повного розвитку відмінно їх перетравлюють».

Дослідження воскової молі Метальниковим і Золотарьовим

Дослідження були продовжені послідовниками Мечникова — професором С. І. Метальниковим та мікробіологом І. С. Золотарьовим.

У травній системі личинки воскової молі дослідники вивчали ферменти, які пов’язували зі здатністю личинки перетравлювати віск та впливати на воскоподібну оболонку туберкульозної палички.

У статті «Проблема туберкульозу. Нові шляхи у вивченні туберкульозу» С. Метальников докладно описував свої досліди.

Досліди С. Метальникова

«Численні дослідження та спостереження, зроблені над туберкульозними бацилами, безперечно встановили, що туберкульозні бацили оточені особливою оболонкою, яка робить їх надзвичайно стійкими та витривалими. Ця оболонка складається з особливої жирової речовини, схожої за своїми властивостями на віск.

Ця ж оболонка є причиною такого страшного поширення туберкульозу в природі. Туберкульозні бацили при висиханні не гинуть, а розносяться разом з пилом усюди. Воскова ж оболонка є, ймовірно, причиною того, що туберкульозні бацили, що потрапили в організм людини, не можуть так легко перетравлюватися в соках і клітинах організму, як це буває з іншими мікробами, просто тому, що людський організм не здатний перетравлювати віск.

Тварин, які харчуються воском, дуже мало, але вони є. Це так звана бджолина міль (Galleria mellonella), личинки якої живуть у бджолиному вулику та поїдають вощину. Першу ідею про бджолину міль висловив Мечников, але не встиг поставити дослідів. Захоплений цією ідеєю, я знайшов цю комаху, розвів велику кількість культур у своїй лабораторії та вивчив її анатомію та фізіологію».

Як показали досліди Метальникова, віск був необхідною складовою їжі личинок.

Учений також описував їхню надзвичайну стійкість до туберкульозних бацил. Він вводив личинкам великі кількості туберкульозних бацил та спостерігав їх подальший розвиток. За його описом, заражені гусениці продовжували жити, перетворювалися на лялечок і метеликів, а дослідження тканин показувало активне захоплення та руйнування бактерій фагоцитами.

Це один із найцікавіших історичних етапів дослідження воскової молі.

Настоянка воскової молі та дослідження С. А. Мухіна

Подальші дослідження були продовжені у ХХ столітті кардіологом С. А. Мухіним (1905–1981). Він займався екстрактом воскової молі протягом майже 30 років.

Історія Мухіна була для нього особистою. Він виріс у сім’ї, де кілька членів родини хворіли на туберкульоз. Сам Мухін також був хворий і пов’язував своє одужання із застосуванням настоянки воскової молі.

Після закінчення медичного факультету Московського університету Мухін займався науковою роботою, проблемами народної медицини та гомеопатії і, зокрема, вивченням екстракту личинок воскової молі.

Він удосконалював екстракт, додаючи до нього рослинні компоненти, і в 1961 році створив комплексний препарат «Віта».

Мухін застосовував його при серцево-судинних та легеневих захворюваннях. У своїх роботах він описував результати застосування при стенокардії, хронічній коронарній недостатності, кардіосклерозі, станах після інфаркту міокарда, порушеннях серцевого ритму та провідності.

Окремий напрям його спостережень стосувався процесів відновлення тканин після інфаркту.

Дослідження екстракту воскової молі у ХХ столітті

У 1981 році дослідження екстракту воскової молі продовжилися в лабораторії професора М. М. Кондрашової в Інституті біологічної фізики АН СРСР.

Досліджувалася здатність препарату впливати на процеси відновлення тканин після глибоких морфологічних ушкоджень.

Під час експериментів в екстракті також виявляли біологічно активні речовини, які стимулювали ріст і морфологічну диференціацію деяких типів клітин у культурі та посилювали окисний обмін тканин аорти й серця.

Дослідження процесів регенерації тканин проводили також Н. П. Синіцин, Л. В. Полежаєв, А. Н. Студитський, А. А. Богомолець та інші вчені.

Дослідження професора А. А. Нікуліна

З 1984 до 1991 року на кафедрі фармакології Рязанського медичного інституту під керівництвом професора А. А. Нікуліна проводилися експериментальні роботи з вивчення фармакологічних властивостей екстракту воскової молі.

Дослідники вивчали біологічну активність препарату, його токсичність, переносимість та стабільність при зберіганні.

Дослідження настоянки воскової молі у дітей

У 1993 році завідувачка кафедри педіатрії Рязанського медичного інституту Н. В. Дмитрієва зі співробітниками вивчала вплив спиртового екстракту великої воскової молі на перебіг бронхолегеневих процесів у дітей, стан кровотворення та імунологічні показники.

Під час дослідження оцінювали спірометрію, газовий склад крові, Т- та В-лімфоцити, імуноглобуліни, показники периферичної крові та енергетичного обміну клітин.

У роботі описувалося поліпшення низки клінічних і лабораторних показників у групі спостереження.

Хімічний склад екстракту личинок воскової молі

Хімічний склад екстракту личинок воскової молі досліджувався в Національному технічному університеті України на факультеті біотехнології та біотехніки, кафедрі промислової біотехнології.

У складі екстракту описували ферменти, вільні амінокислоти, моно- і дисахариди, ліпіди та жирні кислоти, нуклеїнові основи та їх похідні, макро- та мікроелементи, зокрема цинк і магній.

Воскова міль у спортивних дослідженнях

Вплив екстракту личинок воскової молі на здоровий організм вивчали у Московському НДІ спорту в групі велосипедистів.

У роботі оцінювали зміни маси тіла, сили та витривалості м’язів, а також антистресові властивості екстракту. Автори дослідження описували анаболічні та адаптаційні ефекти препарату.

Інші дослідження воскової молі

У туберкульозному диспансері м. Корольова препарат застосовували в групі з 57 хворих на туберкульоз. У матеріалах описували результати його використання, зокрема при грибкових ускладненнях легеневих захворювань.

Властивості личинок Galleria mellonella вивчалися й за межами колишнього СРСР. Зокрема, дослідження личинок вогнівки проводили мікробіологи Інституту фітопатології та прикладної зоології у Гіссені, Німеччина.

Настоянка воскової молі — користь та застосування

Таким чином, історія настоянки воскової молі налічує не одне століття, а дослідження самої Galleria mellonella, її личинок та екстрактів проводилися в різних наукових напрямах.

Саме тому запит «що лікує воскова міль» має так багато відповідей у старій медичній та науково-популярній літературі: від легеневих і серцево-судинних захворювань до відновлення організму та фізичної витривалості.

На FitoApoteka представлена Настоянка воскової молі — на сторінці товару можна переглянути склад, форму випуску, спосіб застосування та актуальну ціну.