Кульбаба | 90 тбл | Фітоаптека

Кульбаба тбл| Данікафарм |90 тбл

Кульбаба Показання для застосування :

• хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (гіпо-, анацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка на грунті ахілії, атонічний, неспецифічний коліт);
• анорексія;
• метеоризм, схильність до запори, тяжкість після їжі;
  захворювання печінки та жовчовивідних шляхів (гепатит, холецистит, жовчнокам’яна
• хвороба, дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом);
• цистити, сечокам’яна хвороба;
• захворювання суглобів (подагра, ревматизм, остеоартроз);
• ожиріння, цукровий діабет;
• атеросклероз;
• гормонозалежні пухлини (міома, мастопатія та ін);
• глистні інвазії;
• анемія, лейкопенія;
• як засіб, що підвищує детоксикаційний потенціал організму;
  атопічний дерматит, екземи, нейродерміт, істинна, паратравматична екзема,
• «печінкові плями» (пігментні), псоріаз;
• як засіб, що прискорює одужання.

Спосіб застосування: по 2 таблетки 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди.

Курс прийому: лікувально-профілактичний курс 8-12 тижнів. При потребі повторити.

Протипоказання до застосування кульбаби: Не рекомендується вживати кульбабу особам, у яких гострий стан із закупоркою жовчних шляхів. Також необхідно з обережністю поставитися до прийому кульбаби людям, у яких підвищено секрецію соляної кислоти. Чи не є лікарським препаратом.

Кульбаба для організму:

Кульбаба – наша найстаріша лікарська рослина. Не дивно, що кількість захворювань, за яких його використовують, надзвичайно велика. За старих часів кульбаба вважали еліксиром бадьорості, що знижує втому, називаючи його «життєвим еліксиром», «енергією сонця». Листя та коріння включені у фармакопеї багатьох країн світу.

Список показань до застосування аркуша та кореня кульбаби значний. Насамперед, типова сфера застосування-диспепсичні порушення, втрата апетиту, зниження травних функцій. Рефлекторна дія препаратів кульбаби, за рахунок вмісту ароматичних гіркот, здійснюється шляхом подразнення смакових рецепторів язика та слизової ротової порожнини, що веде до збудження харчового центру та посилення секреції шлункового соку та інших травних залоз. Кульбаба добре поєднується з іншими лікарськими рослинами і використовується в терапії хронічних гіпо-і анацидних гастритів, анорексії, неспецифічних колітів.

При слабкості травлення, обумовленої порушеннями травних функцій шлунково-кишкового тракту, що проявляється в непереносимості їжі, відчутті тяжкості після їжі, метеоризмі, схильності до запори, кульбаба незамінна і ефективна.

Враховуючи, що однією з народних назв кульбаби є «печінкова трава», відображає ефективність цієї лікарської рослини при захворюваннях гепатобіліарної системи.

Найважливіші діючі речовини кульбаби – гіркоти (тараксацин), а також тритерпеноїди та ситостерини, мають жовчогінну та легку сечогінну дію, посилюють відтік жовчі. Кульбаба збільшує виділення жовчі, безпосередньо впливаючи на гепатоцити, активуючи їх до вироблення жовчі і викликаючи скорочення стінок жовчного міхура і його спорожнення.

Для геріатрії кульбаба представляє великий інтерес, враховуючи наявність жовчогінних та сечогінних властивостей. Він сприяє посиленню діурезу, тим самим покращуючи виведення солей та речовин, що утворюють відкладення. Кульбаба, враховуючи його регулюючу дію на сольовий обмін, можна рекомендувати при жовчо-і сечокам’яній хворобі.

Вважається, що кульбаба – найефективніший засіб для комплексної терапії ревматичних захворювань. Поліпшуючи жовчовиділення, посилюючи діурез і позитивно впливаючи на обмін речовин, кульбаба запускає механізм сприятливого впливу на сполучну тканину, надаючи загальну регулюючу дію на клітинному рівні. Особливо ефективний кульбаба при хронічних хворобах обміну речовин, насамперед при подагрі з тенденцією до різних сольових відкладень.

Як антидискразичний засіб, кульбабу призначають курсами в 1-2 місяці, навесні та восени, враховуючи профілактичний характер терапії.

Ще більш важлива сфера застосування кульбаби – хронічні дегенеративні захворювання суглобів. Артрози, що становлять великі труднощі для медикаментозної терапії, підлягають лікуванню кульбабою з гарним ефектом, причому кращі результати забезпечуються профілактичним прийомом. При схильності до артрозів або наявності їх симптомів рекомендовані курси препаратами кульбаби 2 рази на рік для попередження рецидивів. Кульбаба збільшує рухливість суглобів, усуває скутість, зменшує схильність до нових загострень.

У корінні кульбаби виявлено до 40% інуліну та інших біологічно активних речовин. Є наукові дані, що підтверджують, що тривалий прийом препаратів кульбаби знижують цукор та рівень холестерину в крові, коригують порушення метаболізму при цукровому діабеті та ожирінні. Анорексічні властивості, тобто зменшують потребу в прийомі їжі, у кульбаби не гірше, ніж у американської гуарани. Тому, включення кульбаби в програми зі зменшення маси тіла, підвищення дає результативність курсів.

Є досвід застосування препаратів кульбаби у комплексному лікуванні хронічних дерматозів (екземи, склеродермії, нейродерміту, атопічного дерматиту), що поєднуються з хронічними захворюваннями шлунка, кишечника, жовчовивідних шляхів.

Добре зарекомендував себе кульбаба при сверблячих дерматозах, кропив’янці, фурункульозі, «печінкових плямах», висипанні шкіри, медикаментозному дерматиті.

До властивостей кульбаби можна віднести «кровоочисне», що покращує склад крові, що збільшує кількість білих (лейкопенія) і червоних (анемія) кров’яних тілець, що прискорює одужання після важких інфекцій, травм, операцій, стресів, при весняній втомі, а також властивості, що підвищують тонус при статевої слабкості та збільшують лактацію.

У Німеччині лист кульбаби називають «пісун-травою». Виражений сечогінний ефект дозволяє включати його в курси терапевтичної підтримки при ексудативному плевриті, набряках, асциті, гідроцефалії, підвищеному внутрішньочерепному тиску, при запальних процесах, вірусному навантаженні та інтоксикації