Медуниця лікарська — що лікує, властивості та застосування у фітотерапії

Медуниця лікарська, або медунка (Pulmonaria officinalis), — одна з давніх рослин європейської фітотерапії. Про її властивості писали травники протягом століть. Відомо, що Парацельс використовував медунку при легеневих хворобах, а ще Хільдегарда Бінгенська описувала застосування рослини при захворюваннях легень.

Сама латинська назва Pulmonaria походить від pulmo — «легеня». Листя рослини нагадувало людям легеневу тканину, а в середньовічній медицині існувало уявлення, що зовнішній вигляд рослини може підказувати, для якого органа вона призначена. Так медуниця на багато століть стала передусім «легеневою травою».

Але медунка в народній медицині використовувалася значно ширше — при кашлі й захворюваннях дихальних шляхів, розладах травлення, хворобах сечовидільної системи, зовнішньо для шкіри та ран, а також входила до складних трав’яних зборів.

Нижче ми зберегли традиційні способи застосування та старі фітотерапевтичні рецепти медуниці. Вони відображають досвід народної медицини й не означають, що всі наведені застосування мають однаковий рівень сучасних клінічних доказів.

Що таке медуниця лікарська

Ця квітка має свій секрет. Щойно навесні сходить сніг і з’являються перші сонячні промені, з-під торішнього листя пробиваються кумедні суцвіття-завитки. Це пульмонарія — медунка, або медуниця.

На одному стеблі можна побачити квітки різного кольору: рожеві, малинові, сині, блакитні, лілові, іноді майже білі. Вони нагадують маленькі дзвіночки й містять багато солодкого нектару — звідси й народна назва рослини.

У народній медицині використовували різні частини медунки. Серед численних видів роду Pulmonaria найбільше поширення у фітотерапії отримала саме медуниця лікарська.

Медуниця лікарська: властивості та склад

У складі медуниці описують антоціани, флавоноїди, алантоїн, сапоніни, слизові речовини, дубильні речовини, поліфеноли, рутин, каротиноїди, аскорбінову та кремнієву кислоти. Рослина також містить різні мінеральні компоненти.

Саме слизові та дубильні речовини багато в чому пояснюють давню репутацію медунки як рослини для дихальних шляхів і традиційне використання її настоїв як пом’якшувальних та в’яжучих засобів.

Що лікує медунка в народній медицині

Запит «медунка що лікує» сьогодні звучить трохи інакше, ніж у старих травниках. Правильніше говорити: при яких станах медуницю традиційно застосовувала народна медицина.

Медунка для кашлю, бронхів і легень

Це найвідоміший напрям використання рослини. У народній фітотерапії медуницю застосовували при кашлі, бронхіті, ларингіті, захриплості, запальних станах верхніх дихальних шляхів. У старих джерелах її також згадували при плевриті, бронхіальній астмі, пневмонії та туберкульозі — в останніх випадках йдеться саме про історичне застосування, а не про заміну сучасного лікування.

У зборах для дихальних шляхів медунку традиційно поєднували з алтеєю, липою, мати-й-мачухою, оманом, бузиною, сосновими бруньками та іншими рослинами.

Система кровотворення та кровотечі

У народній медицині медунку застосовували при анемії та різних кровотечах — носових, маткових, шлункових. Зовнішньо подрібнене листя прикладали до невеликих ушкоджень шкіри.

Сечовидільна система

Традиційна фітотерапія використовувала медунку в зборах при запальних станах сечового міхура та нирок. У старих рецептах зустрічається її застосування при піску та каменях.

Шлунок і кишківник

Завдяки вмісту дубильних та слизових речовин настої медунки використовували при діареї та дизентерії, а в народних рецептах — також при гастриті та виразковій хворобі.

Зовнішнє застосування медунки

Настої більшої концентрації застосовували для полоскань, ванн, обмивань і примочок. У народній практиці рослину використовували при ранах, виразках, наривниках, гнійничкових ураженнях та деяких шкірних проблемах.

Інші традиційні напрями

Старі фітотерапевтичні джерела описують застосування медуниці також при геморої, у гінекологічних зборах, стоматології та деяких серцево-судинних станах.

Ці напрями ми наводимо як частину історії та практики народної фітотерапії, а не як перелік доведених медичних показань.

Рецепти з медунки в народній медицині

Нижче — традиційні рецепти, які використовувалися у фітотерапії. Ми свідомо зберігаємо їх у статті як практичну частину старої «книги лікарських рослин».

Чай із медунки

На склянку окропу взяти 10–12 г подрібненої трави медунки. Настоювати 10 хвилин, після чого процідити.

Класичний настій медуниці

Взяти 1,5–2 ст. л. подрібненої сухої трави медуниці, залити 2 склянками окропу, настояти 2 години та процідити.

У старому рецепті рекомендується приймати по ¼–½ склянки 3 рази на день за 20–30 хвилин до їжі.

Траву для приготування настою можна знайти тут: Трава Медунка лікарська — товарна сторінка FitoApoteka.

Концентрований настій для зовнішнього застосування

Для полоскань, ванн, обмивань і примочок традиційно готували міцніший настій:

4 ст. л. трави на 2 склянки окропу.

Медунка при застуді

1 ст. л. подрібненої трави залити 1 склянкою води. Настоювати 2 години, потім процідити.

У старому рецепті настій вживали кілька разів протягом дня.

Медунка від кашлю та при розладах кишківника

До 10 г подрібненої медунки додати 2 чашки окропу, настояти та відфільтрувати.

Традиційно настій приймали перед їжею до трьох разів на день.

Старий рецепт медунки для органів дихання

2 ст. л. подрібненої трави змішати з 1 л пива, додати 1 ст. л. меду.

Суміш нагрівали, доки об’єм рідини не зменшувався приблизно наполовину, залишали на 30 хвилин і проціджували.

У старому рецепті приймали по 2 ч. л. 3 рази на день перед їжею.

Настій медунки для травлення

40 г подрібненої медунки залити охолодженою кип’яченою водою. Настоювати 2 години, після чого відфільтрувати.

Це один зі старих народних способів приготування медунки при розладах травлення.

Медунка для зовнішнього застосування

Свіже листя медунки розтирали й прикладали до невеликих ушкоджень шкіри як традиційний зовнішній засіб.

Старий рецепт при гастриті та каменях у нирках

25 г трави медунки залити 500 мл окропу, настояти 2 години та процідити.

У народному рецепті настій приймали по 100 мл перед їжею 3 рази на день.

Відвар медунки при екземі

2 ст. л. сухої подрібненої трави залити 500 мл окропу та варити приблизно 10 хвилин на слабкому вогні. Процідити.

Старий рецепт передбачає прийом по ⅓ склянки 3 рази на день.

Медунка у складних трав’яних зборах

Легеневий збір із медункою

Цей старий збір рекомендувався народною фітотерапією при бронхолегеневих станах, зокрема при обструктивному бронхіті з астматичним компонентом.

Взяти по 2 ст. л.:

квіток календули, квіток липи, мати-й-мачухи, фіалки триколірної, багна болотного, листя кропиви та кореня алтеї.

Додати по 1 ст. л.:

кореня оману, квіток бузини та соснових бруньок.

На 3 склянки окропу — 3 ст. л. трав’яної суміші.

Збір із медункою при геморої

Взяти в рівних пропорціях:

ромашку, медунку, конюшину, деревій, вероніку, кропиву, листя білої верби та брусничний лист.

На 500 мл окропу — 2 ст. л. суміші.

Готувати в термосі, настояти приблизно 30 хвилин і процідити. У традиційному рецепті настій приймали теплим по ½ склянки тричі на день.

Протизапальний трав’яний збір

Старий рецепт містить:

4 частини споришу;
по 2 частини квіток алтеї та підмаренника;
по 1 частині медунки, вероніки та квіток глоду.

На 2 склянки окропу — 3 ч. л. суміші. Настоювати 30–40 хвилин.

Традиційний спосіб застосування — по 100 мл після їжі.

Збір медунки для кишківника

При розладах кишківника використовували 30–40 г медунки на 1 л води.

Також існував складний збір:

медунка — 30–40 г,
насіння льону — 1 ст. л.,
подрібнений корінь живокосту — 1 ст. л.,
плоди шипшини — 100 г.

Збір увечері заливали 1 л води. Вранці набряклі плоди шипшини розтирали, настій двічі проціджували. Отриману порцію традиційно випивали невеликими ковтками протягом дня.

Настоянка медунки

Свіжою подрібненою травою наповнити літрову банку приблизно наполовину. Якщо використовується суха трава — приблизно на третину.

Залити горілкою до повного об’єму банки та настоювати не менше 14 днів у темному місці, періодично збовтуючи.

У традиційному рецепті настоянку приймали по 1 ч. л., розведеній невеликою кількістю води, 3–4 рази на день до їжі.

Трав’яний збір із медункою для сечового міхура та нирок

У рівних кількостях змішати:

траву медунки, лист подорожника, траву шавлії, полин гіркий та золототисячник.

1 ст. л. збору залити 1 склянкою окропу, додати 20–25 г меду, поставити на слабкий вогонь і кип’ятити 5–10 хвилин.

Остудити та процідити. У народному рецепті приймали по 1 ст. л. перед їжею.

З чим поєднували медунку в народній фітотерапії

При легеневих захворюваннях у традиційній фітотерапії медунку поєднували з акацією, шипшиною, бузиною чорною, ехінацеєю, конюшиною, хвоєю та смородиною.

В інших старих зборах поруч із медункою зустрічаються алтей, оман, мати-й-мачуха, липа, календула, соснові бруньки, ромашка, деревій, вероніка, спориш, підмаренник та інші лікарські рослини.

Саме складні збори добре показують місце медунки у фітотерапії: її використовували не як універсальну рослину «від усього», а як один із компонентів збору, підібраного під певний напрям.

Медуниця: протипоказання та обережність

У старих фітотерапевтичних джерелах медунка описується як рослина без великої кількості категоричних протипоказань. Водночас настої та відвари не радили вживати натщесерце через можливу нудоту; обережність рекомендували при схильності до закрепів, атонії та спазмів кишківника.

При хронічних захворюваннях, вагітності, прийомі лікарських засобів або тривалому застосуванні трав’яних препаратів доцільно узгодити фітотерапію з лікарем.