Волошка квітки | для очей та сечовивідних шляхів | 50 г

Волошка синя (Centaurea cyanus L.) — добре відома лікарська рослина з яскравими синіми крайовими квітками. У народній фітотерапії квітки волошки особливо відомі як рослинний засіб для очей — при ячмені, подразненні та кон’юнктивіті, а також як сечогінна рослина для підтримки нирок і сечовивідних шляхів.

Для лікувальної сировини використовують переважно крайові сині квітки, які збирають у період цвітіння.

Волошка для очей: ячмінь та кон’юнктивіт

Саме використання волошки для очей — один із найвідоміших напрямів її застосування в народній медицині. Настій квіток традиційно використовують зовнішньо при запаленні та подразненні повік, втомі очей, а також при ячмені та кон’юнктивіті.

Квітки містять флавоноїди, антоціанові пігменти та інші рослинні сполуки, з якими пов’язують їхні протизапальні та в’яжучі властивості.

Народний рецепт волошки при ячмені

3 столові ложки квіток волошки залити 1 склянкою окропу, настояти близько 2 годин та ретельно процідити.

У народній практиці настій використовують зовнішньо у вигляді компресів на закриті повіки.

Важливо: домашній настій волошки не є стерильним офтальмологічним засобом, тому його не слід закапувати безпосередньо в очі.

Волошка для нирок та сечовивідних шляхів

Другий традиційний напрям застосування волошки — нирки та сечовидільна система.

Квітки волошки використовують у фітотерапії як м’який рослинний сечогінний засіб. Їх включають до трав’яних зборів для підтримки сечовиділення при:

• схильності до затримки рідини та набряків;
• запальних станах сечовивідних шляхів;
• циститі та уретриті — у складі комплексної фітотерапії;
• необхідності посилити природне виведення рідини.

При таких напрямках волошку можна поєднувати з іншими сечогінними рослинами — ортосифоном, хвощем польовим, листом брусниці, споришем.

Волошка для жовчного міхура та травлення

Квітки волошки традиційно застосовують також для підтримки жовчовиділення, роботи печінки та жовчного міхура.

У народній фітотерапії настій використовують при зниженому апетиті та млявому травленні, а квітки волошки включають до складу жовчогінних і шлункових трав’яних зборів.

При жовчнокам’яній хворобі застосування жовчогінних рослин потребує обережності.

Класичний настій волошки

1 чайну ложку подрібнених квіток залити 1 склянкою (200 мл) окропу.

Настояти 15 хвилин., вживати настій у теплому вигляді 3 рази на день.

Народні рецепти з квітками волошки

Настій волошки

1 чайну ложку сухих квіток залити склянкою окропу, настояти близько 2 годин та процідити.

У традиційній фітотерапії такий настій застосовують як сечогінний та жовчогінний рослинний засіб.

Волошка для шкіри

2 чайні ложки сухих квіток залити склянкою окропу, настояти близько 30 хвилин та процідити.

Охолоджений настій традиційно використовують зовнішньо для протирання шкіри при схильності до висипань та подразнення.

Спиртова настоянка волошки

20 г квіток залити 200 мл 40% спирту або горілки, щільно закрити та залишити приблизно на 2 тижні в темному місці, після чого процідити.

Це традиційний народний спосіб приготування концентрованої форми волошки.

Волошка квітки: з чим можна поєднувати

Для нирок та сечовивідних шляхів волошку традиційно комбінують з ортосифоном, хвощем польовим, брусницею та споришем.

Для жовчного міхура та жовчовиділення — з безсмертником, м’ятою, артишоком та іншими рослинами відповідного напрямку.

Якщо не хочеться заварювати сухі квітки, можна розглянути готовий концентрований водний екстракт Волошки.

Протипоказання

Не застосовувати при індивідуальній непереносимості рослини.

Виробник зазначає серед протипоказань вагітність та період лактації.

З обережністю використовувати при схильності до кровотеч. При жовчнокам’яній хворобі застосування жовчогінних рослин потребує обережності.